Про твір мистецтва:

Мені замовили портрет до 70-річчя. Мені надали улюблену втрачену фотографію, від якої залишилася лише зім'ята чорно-біла роздруківка з потертостями та муаром. Обличчя було важко розглянути, тому я попросила ще одну фотографію того ж періоду життя (на знімку джентльмену було 60 років). На знімку я залишила плащ і капелюх (там справжня лавка-пам'ятник), у яких іменинник бачить особливий сенс - викинуті обладунки воїна на відпочинку. Звичайно, Олексій Васильович зовсім не воїн, а технічний директор виставкового центру «КиївЕкспоПлаза», але ж ми всі щодня ведемо свою невидиму війну на своєму шляху, і всі ми – воїни своєї долі.

 

Від себе я додала осіннє золоте тло, як символ золотого часу життя. А ще додала річку – символ перебігу часу.