Опис:

Одного разу мені наснився сон, що я в чудовому, але дуже темному будинку, де багато дівчат. Будинок, цей ніс на спині велетень, освітлюючи свій шлях безліччю вогнів, ув'язнених у палиці, від яких ставало світло навколо, як днем. Я запитала дівчат: чому так темно в цьому будинку, чому немає світла? Мені відповіли: у цьому будинку немає світла, тому що наше світло — це наші серця, які вкрав Викрадач сердець. Він ними висвітлює свій шлях, а нам більше нема чим висвітлити наш дім. Я чимало часу прожила з цими дівчатами. Часто виглядала у вікно спостерігаючи, як змінюється пейзаж, але в будинку було все одно й те саме, нічого не змінювалося, він був прекрасний, але похмурий і темний. І туга за своїм серцем почала мене долати все сильніше з кожним днем. Якось я набралася рішучості і покликала своє серце назад. І серце повернулося. Яскраві вогні затанцювали по стінах будинку, освітлюючи все навколо, і я зрозуміла, що він не такий прекрасний, як мені здавалося раніше. Я побачила, що будинок старий, сповнений пилу, і тісний, і раптом зрозуміла, що мені більше нема чого робити в ньому. Міцно стискаючи в руках свій вогник, я вибралася по мотузці з вікна на зустріч невідомості і свободі, вдихаючи на повні груди свіже нічне повітря. Я була сповнена рішучості, йти своєю власною дорогою, хоч би як було страшно і складно... Прокинувшись, я зрозуміла, що був цей сон. Я зрозуміла, що не варто жити тільки спогадами - у них немає світла, як у тому темному будинку, що вони можуть здаватися прекраснішими, ніж є насправді. І ще зрозуміла, що якщо вкрали ваше серце, потрібно знайти в собі сили, щоб повернути його назад, і йти своїм власним шляхом висвітлюючи свій шлях своїм серцем.